Повернення із забуття

До пізнання багатств фонду нашої книгозбірні йдемо різними шляхами. На представлені у нашій експозиції видання, звернув увагу доцент кафедри «Теоретична і загальна електротехніка» А. Воробкевич.

Вашій увазі представлено дві невеликих брошури видатного українського вченого Івана Пулюя «Beitrag zur unipolaren Induction» і «Ein Teletermometr». Обидві брошури – це осібні відбитки статей І. Пулюя, які були надруковані в щорічниках праць Академії наук у Відні, секції природничих та математичних наук. Одна із наукових робіт, «Beitrag zur unipolaren Induction», була оприлюднена у Відні на засіданні Математично-природничої секції Академії наук 19 квітня 1888 р. і надрукована у травні того ж року. 10 жовтня 1889 р. на засіданні Академії наук І. Пулюй виголосив наступну доповідь, з назвою «Ein Teletermometr», яка вийшла у світ 1890 р. у Відні.

Puluj J. Beitrag zur unipolaren Induction // Sitzungsberichte der kais. Akademie der Wissenshaften in Wien. Mathem.-naturw. Classe. – Wien, 1888. – Bd. 97, Abth. 2 a. – S. 538–544.

Puluj J. Ein Teletermometr // Sitzungsberichte der kais. Akademie der Wissenshaften in Wien. Mathem.-naturw. Classe. – Wien, 1890. – Bd. 98, Abth. 2 a. – S. 1502 –1517.
 

Цінність знахідок полягає у тому, що на виданнях виявлено дарчі надписи, зроблені рукою автора, визначного українського вченого Івана Пулюя, який в той час працював на посаді професора експериментальної та технічної фізики в Німецькій вищій технічній школі у Празі. Обидві книжки були подаровані професору Львівської політехніки барону Роману Гостковському.

Життя Івана Пулюя пройшло в основному за межами України. Але помислами і добрими справами він залишався серед свого народу, співпереживав за його долю, підносив його велич.

І. Пулюй

Народився Іван Павлович Пулюй у Гримайлові на Тернопільщині 2 лютого 1845 року. Після закінчення навчання у Віденському університеті влаштовується асистентом на кафедру експериментальної фізики, згодом працює — асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії). 1875 року в Страсбурзькому університеті вивчає електротехніку, з відзнакою захищає дисертацію і здобуває ступінь доктора філософії цього ж університету (спеціалізація з фізики) і звання приват-доцента Віденського університету.

У Відні займав посади технічного директора електротехнічного бюро. Працює професором експериментальної та технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі (м. Прага), у 1889/1889 навч. роках обирався ректором. З 1902 року — декан першого в Європі електротехнічного факультету Празької політехніки. Цісар Франц-Йосиф іменував Івана Пулюя Радником Двору, нагородив Лицарським Хрестом.

Надбанням нації стали наукові здобутки вченого в галузі молекулярної фізики, електротехніки (технологія виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп, дослідження неонового світла), патент на конструкцію телефонних станцій та абонентських апаратів (застосування розподільчого трансформатора).

Івана Пулюя вважають основоположником науки про рентгенівські промені. Дослідники наукових здобутків І. Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення Рентгена і до появи його другої статті І. Пулюй подає другу ґрунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно глибші, порівняно з Рентгеном, результати про природу та механізми виникнення цих променів. Його рентгенограми мали вищу якість, ніж Рентгенові, та тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. Пулюй зробив перший знімок повного людського скелета.

У студентські роки він перекладає українською мовою підручник геометрії, пізніше виступає за створення українського університету у Львові, друкує статті на захист української мови. І. Пулюй – автор науково-популярних книг «Непропаща сила», «Нові і перемінні звізди». Його творча співпраця з Пантелеймоном Кулішем над перекладом Біблії тривала понад двадцять років, а 1881 р. «вічна книга» українською мовою вийшла у світ. Помер І.П. Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі.

 
Увага!
Для тих, хто цікавиться життям і духовною спадщиною І. Пулюя пропонуємо видання листів, яке подарувала бібліотеці Ольга Збожна.

Іван Пулюй (1845-1918) : листи : [до 160-річчя від дня народж.] / збір, упорядкув., поясн. та "Слово до читача" Ольги Збожної. – Т. : Воля, 2007. – 544 с. : 18 окр. арк. фотогр.
 

Крім представлених на виставці видань, у книгосховищі науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» зберігається ще п’ять наукових праць та відбитків статей славетного українського ученого, які вийшли друком як окремі видання:

1. Puluj J. Strahlende Elektroden-Materie und der sogenannte vierte Aggregatzustand. – Wien, 1883. – 86 S.: 56 Fig.

2. Puluj J. Elektrizitätswerk hohenfurth der Firma Ignaz Spiro & Söhne in Krummau. – Prag, 1904. – 32 S.: 8 Taf.

3. Puluj J. Objective Darstellung der wahren Gestalt einer schwingenden Saite // Sitzungsberichte der kais. Akademie der Wissenshaften in Wien. – Wien, 1887. – Bd. 95, Abth. 2. – S. 355–358.

4. Puluj J. Ueber die Temperaturmessungen im Bohrloche zu Sauerbrunn in Böhmen // Repertorium der Physik / hrsg. von F. Exner. – Wien, 1890. – Bd. 27. – S. 301–310.

5. Puluj J. Ein Interferenzversuch mit zwei schwingenden Saiten // Sitzungsberichte der kais. Akademie der Wissenshaften in Wien. – Wien, 1887. – Bd. 96, Abth. 2. – S. 947–951.

Усі представлені на виставці видання з фонду нашої бібліотеки – дарунок спадкоємців відомого інтелектуала, наукового і громадського діяча, ректора Політехнічної школи у Львові в 1897/98 навчальному році барона Романа Гостковського.

У другій половині ХІХ ст. тиражування технічних новинок відбувалося методом оперативної поліграфії. У той час стрімко відбувався розвиток нових галузей техніки, це був період великих відкриттів у науці, отже обміну інформації надавалося неабиякого значення. Р. Гостковський, блискучий оратор, неодноразово бував з лекціями у Празі. Відомі вчені спілкувалися і обмінювалися своїми науковими роботами – про це ми довідуємося з надпису на виданнях.

Визнаний у Європі вчений, новатор і популяризатор наукових ідей в галузі механіки, електротехніки, міського господарства та ін. Це він, перший в Австро-Угорщині у 1877 р. прочитав лекції про телефонний зв’язок. Р. Гостковський вперше в Європі у 1881 р. організував трансляцію концерту телефоном з приміщення Політехніки до Жовкви.

Засновник нової наукової дисципліни «Управління рухом залізниць», яку в Автро-Угорщині викладали тільки у Політехніці Львова. У 1872–1884 рр. Р. Гостковський працював на посаді приват-доцента, а з 1890 р. для нього відкрито окрему кафедру. «Теорія залізничного руху» – головна праця його життя, яку переклали багатьма європейськими мовами.

Протягом 1877–1884 рр. Р. Гостковський був Головою Політехнічного товариства у Львові. Найбільшим його захопленням стало повітроплавання. Він розробив оригінальний проект парової машини для повітряної кулі. Автор багатьох праць, присвячених проблемам польотів: «Mechanika lotu», «Zagadka lotu», «Lot człowieka o własnej jego sile» та ін.

Отже, сьогодні ми повернули із забуття лише одну сторінку історії науки, сподіваємося, що попереду нас чекають не менш цікаві відкриття...